Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" вересня 2015 р. м. Київ К/800/37941/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Ліпського Д.В., Малиніна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ) в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо неправильного перерахунку пенсії і зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії. В обґрунтування вимог зазначив, що є військовим пенсіонером і отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) у розмірі 90 % грошового забезпечення. Вказує, що у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 23 квітня 2012 року № 355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»» (далі - постанова КМУ №355) збільшено розміри пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Проте, ГУ ПФУ в Чернігівській області збільшило розмір його пенсії на підставі вказаної постанови, виходячи з розміру 80 % грошового забезпечення, посилаючись на Закон України від 08 липня 2011 року № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VІ). Вважаючи дії відповідача неправомірними, просив суд визнати їх протиправними і зобов'язати ГУ ПФУ в Чернігівській області провести перерахунок пенсії виходячи із ставки 90 % грошового забезпечення з 01 вересня 2012 року та стягнути невиплачену заборгованість у сумі 3242,08 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 липня 2013 року позов ОСОБА_4 за період з 01 вересня 2012 року по 29 жовтня 2012 року залишено без розгляду.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 липня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема положення Закону № 2262-ХІІ.

В запереченнях на скаргу ГУ ПФУ в Чернігівській області просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що нарахувавши позивачу пенсію у розмірі 80 % грошового забезпечення, відповідач діяв правомірно.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області, як військовий пенсіонер та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону № 2262-XII з 2003 року у розмірі 90 % грошового забезпечення.

У квітні 2012 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №355, згідно з пунктом 1 якої, з 01 липня 2012 року збільшено розміри пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, крім пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, шляхом встановлення підвищення до пенсій у розмірі 11 відсотків пенсій, обчислених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону, збільшивши його з 01 вересня 2012 року до 23 відсотків та з 01 січня 2013 року до 35 відсотків.

ГУ ПФУ в Чернігівській області провело підвищення пенсії позивача, виходячи із ставки 80 % грошового забезпечення.

Згідно частини 3 статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок) встановлено, що перерахунок раніше призначених відповідно до зазначеного Закону пенсій проводить у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорії військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із веденням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Так, розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону з урахуванням доплат до попередніх розмірів пенсій згідно з пунктом 4 Порядку та підвищень, передбачених абзацом першим цього пункту, не можуть перевищувати розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону виходячи з грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 01 квітня 2012 року, отже відповідачем не обмежується розмір пенсій, а приводиться у відповідність до інших нормативно-правових актів.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Законом № 3668-VІ, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір грошового забезпечення.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ, у редакції Закону № 3668-VІ максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Таким чином, з 01 жовтня 2011 року положення частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо визначення граничного розміру пенсії за вислугу років 90 % відповідних сум грошового забезпечення втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VІ.

Проте, судами не враховано, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом № 3668-VІ зміни до частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Крім того, слід зазначити, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Враховуючи викладене, ГУ ПФУ в Чернігівській області протиправно зменшено розмір ставки грошового забезпечення позивача з 90 % до 80 %, тому дії відповідача протиправні.

На підставі статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2014 року скасувати, ухваливши нове судове рішення.

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення розміру ставки грошового забезпечення позивача з 90 % до 80 %.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 30 жовтня 2013 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_4 у розмірі 90 % грошового забезпечення з урахуванням довідки про його грошове забезпечення, наданої Чернігівським обласним військовим комісаріатом.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук Д.В. Ліпський В.В. Малинін